Її автор О.Я. Мусатова – учениця академіка-альголога Д.О. Свиренка почала вивчати мікроскопічну водну рослинність Рибальського кар’єру ще в 1919 році. В статті містяться цікаві дані, які характеризують кар’єр, який на той час представляв собою закинуту каменоломню. До 1914 року каменоломня функціонувала, незважаючи на те, що постійно затоплювалась водою джерел. У 1917 році під час надзвичайно потужної весняної повені кар’єр був залитий водами Самари.
Довжина водойми – 60 м, ширина – 30 м, максимальна глибина - 4 м. Водойма була оточена гранітними скелями до 16 м висотою. Загальна реакція води слаболужна.
На берегах водойми в ті часи дерев не було, масово зростали крупка весняна, незабудка піщана, гикавка сіра, очиток їдкий, деревій звичайний, грицики звичайні, роман польовий. В затінених ділянках на камені розвивались мохи та лишайники. У воді в незначній кількості зростали очерет звичайний, комиш озерний, рогіз вузьколистий.